Четвертая книга Царств

Глава 5

1 Нааман был военачальником царя Арама. Он был великим и уважаемым человеком в глазах своего господина, потому что через него Господь даровал Араму победу. Он был доблестным воином, но болел проказой.

2 Отряды арамеев во время одного из набегов взяли в Израиле в плен маленькую девочку, и она служила жене Наамана.

3 Она сказала госпоже: — Если бы только моему господину повидать пророка, который в Самарии! Он исцелил бы его от проказы.

4 Нааман пошел к господину и передал ему то, что сказала девочка из Израиля.

5 — Конечно, иди, — ответил царь Арама. — Я напишу письмо царю Израиля. И Нааман пошел, взяв с собой десять талантов серебра, шесть тысяч шекелей золота и десять смен одежды.

6 В письме, которое он принес царю Израиля, говорилось: «Когда ты получишь это письмо, знай, что я послал к тебе моего слугу Наамана, чтобы ты вылечил его от проказы».

7 Когда царь Израиля прочитал это письмо, он разорвал на себе одежду и сказал: — Разве я Бог, чтобы умерщвлять и оживлять? Почему он посылает ко мне, чтобы я исцелял от проказы? Смотрите, он пытается затеять со мной ссору!

8 Когда Елисей, Божий человек, услышал о том, что царь Израиля разорвал на себе одежду, он послал сказать ему: — Почему ты разорвал на себе одежду? Пошли этого человека ко мне, и он узнает, что есть пророк в Израиле.

9 Нааман пришел с конями и колесницами и остановился у двери Елисеева дома.

10 Елисей отправил посланца сказать ему: — Пойди, омойся семь раз в Иордане, твое тело исцелится, и ты станешь чист.

11 Но Нааман разгневался и ушел, говоря: — Я думал, что он непременно выйдет ко мне, встанет, призовет имя Господа, своего Бога, поводит рукой над этим местом и исцелит меня от проказы.

12 Разве Авана и Фарфар, реки Дамаска, не лучше всех вод Израиля? Разве я не мог омыться в них, чтобы очиститься? Он повернулся и в гневе ушел.

13 Слуги Наамана подошли к нему и сказали: — Отец, если бы пророк сказал тебе сделать нечто великое, разве бы ты этого не сделал? А он лишь сказал тебе: «Омойся и будешь чист».

14 Тогда он пошел и семь раз окунулся в Иордане, как сказал ему Божий человек, — и его тело исцелилось и стало чистым, как у младенца.

15 Нааман со слугами вернулся к Божьему человеку. Он встал перед ним и сказал: — Теперь я знаю, что во всем мире нет Бога, кроме как в Израиле. А теперь, прошу, прими от твоего слуги подарок.

16 Пророк ответил: — Верно, как и то, что жив Господь, Которому я служу, — я ничего не приму. И хотя Нааман уговаривал его, он отказался.

17 — Если ты не желаешь, — сказал Нааман, — то прошу тебя, пусть твоему слуге дадут столько земли, сколько сможет увезти пара мулов, потому что твой слуга никогда больше не будет приносить всесожжения и жертвы никакому богу, кроме Господа.

18 Пусть только Господь простит твоего слугу за одно: когда мой господин входит в храм Риммона, чтобы поклониться там, и опирается на мою руку, я кланяюсь тоже. Когда я буду кланяться в храме Риммона, пусть Господь простит за это твоего слугу.

19 — Иди с миром, — сказал Елисей. Когда Нааман уже отошел на некоторое расстояние,

20 Гиезий, слуга Елисея, Божьего человека, сказал себе: «Мой господин отпустил этого арамея Наамана слишком легко, не взяв у него никаких даров. Верно, как и то, что жив Господь, — я побегу за ним и возьму у него что-нибудь».

21 Гиезий помчался за Нааманом. Когда Нааман увидел, как он бежит к нему, он слез с колесницы, чтобы встретить его. — Все ли благополучно? — спросил он.

22 — Все благополучно, — ответил Гиезий. — Мой господин послал меня сказать: «Два молодых ученика пророков пришли ко мне из нагорий Ефрема. Прошу тебя, дай им талант серебра и две смены одежды».

23 — Конечно! Бери два таланта, — сказал Нааман. Он уговорил Гиезия взять два таланта серебра в двух мешках, вместе с двумя сменами одежды. Он отдал их двум слугам, и они понесли их перед Гиезием.

24 Когда Гиезий пришел на холм, он взял это у слуг и положил у себя дома. Он отпустил людей, и они ушли.

25 После этого он вошел и встал перед своим господином Елисеем. — Где ты был, Гиезий? — спросил Елисей. — Твой слуга никуда не ходил, — ответил Гиезий.

26 Но Елисей сказал ему: — Разве не был с тобой мой дух, когда тот человек слез с колесницы, чтобы встретить тебя? Время ли брать деньги или принимать одежды, оливковые рощи, виноградники, отары, стада, слуг или служанок?

27 Так пусть проказа Наамана пристанет к тебе и твоим потомкам навеки. И когда Гиезий вышел от Елисея, он был бел от проказы, как снег.

2-а царiв

Розділ 5

1 А Наама́н, нача́льник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажа́ний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокаже́ний.

2 А сирійці вийшли були́ о́рдами, і взяли́ до неволі з Ізраїлевого кра́ю малу́ дівчину, і вона услуго́вувала жінці Наамана.

3 І сказала вона до своєї пані: „Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прока́зи його!“

4 А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: „Отак і отак говорила та ді́вчина, що з Ізраїлевого кра́ю“.

5 І сказав сирійський цар: „Тож піди, а я пошлю́ свого листа до Ізраїлевого царя“. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін оде́жі.

6 І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: „Ось тепер, як при́йде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти ви́лікуєш його від прока́зи його.“

7 І сталося, як Ізраїлів цар перечита́в цього листа, то роздер свої ша́ти й сказав: „Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я ви́лікував чоловіка від прока́зи його? Тож зна́йте й дивіться — це він шукає проти мене за́чіпки“.

8 І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: „Нащо розде́р ти шати свої? Нехай той при́йде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!“

9 І прибув Нааман зо своїми кі́ньми та з колесни́цею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому.

10 І послав Єлисей до нього посла, говорячи: „Іди, і ви́миєшся сім раз у Йорда́ні, і вигоїться тіло твоє тобі, — й очи́стишся“.

11 І розгнівася Нааман, і пішов і сказав: „Ось я подумав був: він ви́йде до мене, і стане, і закличе Ім'я́ Господа, Бога свого, і покладе́ свою́ руку на те місце, і вилікує прокаже́ного...

12 Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дама́ські річки́, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я ви́митися в них, і стати чистим?“ І повернувся він, і пішов у гніві.

13 І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: „Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся — і будеш чистий!“

14 І зійшов він, і зану́рився в Йорда́ні сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло мало́го хлопця, — і став він чистий!...

15 І верну́вся до Божого чоловіка він та ввесь та́бір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: „Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми́ дару́нка від свого раба“.

16 Та Єлисей відказав: „Як живий Господь, що стою́ перед лицем Його, — я не візьму́!“ А той сильно просив його взяти, та він відмо́вився.

17 І сказав Наама́н: „А як ні, то нехай буде да́но твоєму рабові землі, скільки понесу́ть два мули, бо твій раб не буде вже прино́сити цілопа́лення та жертву іншим богам, а тільки Господе́ві!

18 Тільки оцю річ нехай про́стить Господь твоєму рабові: коли мій пан при́йде до Ріммонового дому, щоб там поклоня́тися, і опира́тиметься на мою руку, то й я схилю́ся в Ріммоновім домі. Коли я кла́нятимуся в Ріммоновім домі, то нехай про́стить Госпо́дь твоєму рабові цю річ!“

19 А той відказав: „Іди з миром!“ І відійшов від нього на невелику ві́дстань.

20 І сказав Ґеха́зі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: „Ось мій пан стримав цього сирі́янина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. „Як живий Господь, — побіжу́ за ним і візьму́ щось від нього!“

21 І погнався Ґеха́зі за Наама́ном. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: „Чи все гаразд?“

22 А той відказав: „Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшли до мене з Єфремових гір двоє юнакі́в, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!“

23 А Нааман відказав: „Будь ласкав, — візьми два тала́нти!“ І він упро́шував його. І зав'язав він два тала́нти срібла в дві то́рбі, та дві змі́ні одежі, і дав своїм слу́гам, а вони поне́сли перед ним.

24 І прийшов він до згі́р'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли.

25 А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: „Звідки ти, Ґеха́зі?“ А той відказав: „Нікуди не ходи́в твій раб, — ані туди, ані сюди“...

26 І сказав Єлисей до нього: „Чи моє серце не ходило з тобою, коли оберну́вся той муж зо свого воза назу́стріч тобі? Чи час бра́ти срібло та бра́ти одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну́ та худобу велику, і рабів, і невільниць?

27 Тож Нааманова прока́за нехай прилі́питься до тебе та до насіння твого навіки!“ І той вийшов від нього прокаже́ний, побілівши, як сніг!

Четвертая книга Царств

Глава 5

2-а царiв

Розділ 5

1 Нааман был военачальником царя Арама. Он был великим и уважаемым человеком в глазах своего господина, потому что через него Господь даровал Араму победу. Он был доблестным воином, но болел проказой.

1 А Наама́н, нача́льник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажа́ний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокаже́ний.

2 Отряды арамеев во время одного из набегов взяли в Израиле в плен маленькую девочку, и она служила жене Наамана.

2 А сирійці вийшли були́ о́рдами, і взяли́ до неволі з Ізраїлевого кра́ю малу́ дівчину, і вона услуго́вувала жінці Наамана.

3 Она сказала госпоже: — Если бы только моему господину повидать пророка, который в Самарии! Он исцелил бы его от проказы.

3 І сказала вона до своєї пані: „Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прока́зи його!“

4 Нааман пошел к господину и передал ему то, что сказала девочка из Израиля.

4 А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: „Отак і отак говорила та ді́вчина, що з Ізраїлевого кра́ю“.

5 — Конечно, иди, — ответил царь Арама. — Я напишу письмо царю Израиля. И Нааман пошел, взяв с собой десять талантов серебра, шесть тысяч шекелей золота и десять смен одежды.

5 І сказав сирійський цар: „Тож піди, а я пошлю́ свого листа до Ізраїлевого царя“. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін оде́жі.

6 В письме, которое он принес царю Израиля, говорилось: «Когда ты получишь это письмо, знай, что я послал к тебе моего слугу Наамана, чтобы ты вылечил его от проказы».

6 І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: „Ось тепер, як при́йде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти ви́лікуєш його від прока́зи його.“

7 Когда царь Израиля прочитал это письмо, он разорвал на себе одежду и сказал: — Разве я Бог, чтобы умерщвлять и оживлять? Почему он посылает ко мне, чтобы я исцелял от проказы? Смотрите, он пытается затеять со мной ссору!

7 І сталося, як Ізраїлів цар перечита́в цього листа, то роздер свої ша́ти й сказав: „Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я ви́лікував чоловіка від прока́зи його? Тож зна́йте й дивіться — це він шукає проти мене за́чіпки“.

8 Когда Елисей, Божий человек, услышал о том, что царь Израиля разорвал на себе одежду, он послал сказать ему: — Почему ты разорвал на себе одежду? Пошли этого человека ко мне, и он узнает, что есть пророк в Израиле.

8 І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: „Нащо розде́р ти шати свої? Нехай той при́йде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!“

9 Нааман пришел с конями и колесницами и остановился у двери Елисеева дома.

9 І прибув Нааман зо своїми кі́ньми та з колесни́цею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому.

10 Елисей отправил посланца сказать ему: — Пойди, омойся семь раз в Иордане, твое тело исцелится, и ты станешь чист.

10 І послав Єлисей до нього посла, говорячи: „Іди, і ви́миєшся сім раз у Йорда́ні, і вигоїться тіло твоє тобі, — й очи́стишся“.

11 Но Нааман разгневался и ушел, говоря: — Я думал, что он непременно выйдет ко мне, встанет, призовет имя Господа, своего Бога, поводит рукой над этим местом и исцелит меня от проказы.

11 І розгнівася Нааман, і пішов і сказав: „Ось я подумав був: він ви́йде до мене, і стане, і закличе Ім'я́ Господа, Бога свого, і покладе́ свою́ руку на те місце, і вилікує прокаже́ного...

12 Разве Авана и Фарфар, реки Дамаска, не лучше всех вод Израиля? Разве я не мог омыться в них, чтобы очиститься? Он повернулся и в гневе ушел.

12 Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дама́ські річки́, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я ви́митися в них, і стати чистим?“ І повернувся він, і пішов у гніві.

13 Слуги Наамана подошли к нему и сказали: — Отец, если бы пророк сказал тебе сделать нечто великое, разве бы ты этого не сделал? А он лишь сказал тебе: «Омойся и будешь чист».

13 І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: „Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся — і будеш чистий!“

14 Тогда он пошел и семь раз окунулся в Иордане, как сказал ему Божий человек, — и его тело исцелилось и стало чистым, как у младенца.

14 І зійшов він, і зану́рився в Йорда́ні сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло мало́го хлопця, — і став він чистий!...

15 Нааман со слугами вернулся к Божьему человеку. Он встал перед ним и сказал: — Теперь я знаю, что во всем мире нет Бога, кроме как в Израиле. А теперь, прошу, прими от твоего слуги подарок.

15 І верну́вся до Божого чоловіка він та ввесь та́бір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: „Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми́ дару́нка від свого раба“.

16 Пророк ответил: — Верно, как и то, что жив Господь, Которому я служу, — я ничего не приму. И хотя Нааман уговаривал его, он отказался.

16 Та Єлисей відказав: „Як живий Господь, що стою́ перед лицем Його, — я не візьму́!“ А той сильно просив його взяти, та він відмо́вився.

17 — Если ты не желаешь, — сказал Нааман, — то прошу тебя, пусть твоему слуге дадут столько земли, сколько сможет увезти пара мулов, потому что твой слуга никогда больше не будет приносить всесожжения и жертвы никакому богу, кроме Господа.

17 І сказав Наама́н: „А як ні, то нехай буде да́но твоєму рабові землі, скільки понесу́ть два мули, бо твій раб не буде вже прино́сити цілопа́лення та жертву іншим богам, а тільки Господе́ві!

18 Пусть только Господь простит твоего слугу за одно: когда мой господин входит в храм Риммона, чтобы поклониться там, и опирается на мою руку, я кланяюсь тоже. Когда я буду кланяться в храме Риммона, пусть Господь простит за это твоего слугу.

18 Тільки оцю річ нехай про́стить Господь твоєму рабові: коли мій пан при́йде до Ріммонового дому, щоб там поклоня́тися, і опира́тиметься на мою руку, то й я схилю́ся в Ріммоновім домі. Коли я кла́нятимуся в Ріммоновім домі, то нехай про́стить Госпо́дь твоєму рабові цю річ!“

19 — Иди с миром, — сказал Елисей. Когда Нааман уже отошел на некоторое расстояние,

19 А той відказав: „Іди з миром!“ І відійшов від нього на невелику ві́дстань.

20 Гиезий, слуга Елисея, Божьего человека, сказал себе: «Мой господин отпустил этого арамея Наамана слишком легко, не взяв у него никаких даров. Верно, как и то, что жив Господь, — я побегу за ним и возьму у него что-нибудь».

20 І сказав Ґеха́зі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: „Ось мій пан стримав цього сирі́янина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. „Як живий Господь, — побіжу́ за ним і візьму́ щось від нього!“

21 Гиезий помчался за Нааманом. Когда Нааман увидел, как он бежит к нему, он слез с колесницы, чтобы встретить его. — Все ли благополучно? — спросил он.

21 І погнався Ґеха́зі за Наама́ном. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: „Чи все гаразд?“

22 — Все благополучно, — ответил Гиезий. — Мой господин послал меня сказать: «Два молодых ученика пророков пришли ко мне из нагорий Ефрема. Прошу тебя, дай им талант серебра и две смены одежды».

22 А той відказав: „Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшли до мене з Єфремових гір двоє юнакі́в, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!“

23 — Конечно! Бери два таланта, — сказал Нааман. Он уговорил Гиезия взять два таланта серебра в двух мешках, вместе с двумя сменами одежды. Он отдал их двум слугам, и они понесли их перед Гиезием.

23 А Нааман відказав: „Будь ласкав, — візьми два тала́нти!“ І він упро́шував його. І зав'язав він два тала́нти срібла в дві то́рбі, та дві змі́ні одежі, і дав своїм слу́гам, а вони поне́сли перед ним.

24 Когда Гиезий пришел на холм, он взял это у слуг и положил у себя дома. Он отпустил людей, и они ушли.

24 І прийшов він до згі́р'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли.

25 После этого он вошел и встал перед своим господином Елисеем. — Где ты был, Гиезий? — спросил Елисей. — Твой слуга никуда не ходил, — ответил Гиезий.

25 А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: „Звідки ти, Ґеха́зі?“ А той відказав: „Нікуди не ходи́в твій раб, — ані туди, ані сюди“...

26 Но Елисей сказал ему: — Разве не был с тобой мой дух, когда тот человек слез с колесницы, чтобы встретить тебя? Время ли брать деньги или принимать одежды, оливковые рощи, виноградники, отары, стада, слуг или служанок?

26 І сказав Єлисей до нього: „Чи моє серце не ходило з тобою, коли оберну́вся той муж зо свого воза назу́стріч тобі? Чи час бра́ти срібло та бра́ти одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну́ та худобу велику, і рабів, і невільниць?

27 Так пусть проказа Наамана пристанет к тебе и твоим потомкам навеки. И когда Гиезий вышел от Елисея, он был бел от проказы, как снег.

27 Тож Нааманова прока́за нехай прилі́питься до тебе та до насіння твого навіки!“ І той вийшов від нього прокаже́ний, побілівши, як сніг!

1.0x